You are here

Історія

Спочатку новостворена парафія (близько 1000 родин) користала з гостинности наших православних братів, у Катедральному Соборі Св. Князя Володимира. Будову нашого нового собору закінчено в 1973 році. Архітектор Ярослав Корсунський опрацював план цього храму на основі візантійсько-українського стилю, який вживався на Україні на протязі XI-XIII століть. Церкви цього стилюмають форму рівнораменного хреста. Інші риси притаманні для цього стилю - це округла золота баня, гармонійно заокругленні луки та склепіння.

 Внаслідок розвитку Первісної Церкви почали творитися християнські громади з різними формами Богослужень. Ці відмінні види богопочитань почали називатися "обрядами" та розвивалися у двох напрямках - східньому та західньому. У Візантії (Царгороді) розвинувся "Візантійський" обряд. Саме з нього бере коріння наша помісна Українська Греко-Католицька Церква. В 988 році у цьому обряді наш князь Володимир Великий прийняв християнську віру. Рівно з цим він проголосив християнство як єдину та офіційну релігію Руси-України, що її неофіційно започаткуваа ще його бабуня Свята княгиня Ольга. Вони обоє є небесними покровителями нашої парафії.

У ширшому розумінні обряд - це не тільки зовнішній ритуал. Він вирізняє окрему Церкву з поміж інших не лише зовнішнім виглядом Божественної Літургії, але надає ідентичність у духовності, канонічній дисципліні (церковне право), чернечому житті, містиці, богославському підході до основних християнських правд віри та надає своєрідний релігійний світогляд для вірних.

Оригінальність нашого східного християнства виявляється зокрема в церковному мистецтві, співі, архітектурі, Літургії та іконографії. Ікони - це не реалістичне зображення світу та людини з докладною перспективою, точними пропорціями, з усіма анатомічними та індивідуальними подробицями. Ікона представляє переображений, прославлений світ, який бачимо не тілесними очами, але очами душі у світлі віри. Людина зображена на іконах - це не тільки розумна істота, але образ Божий.

Ікона має глибокий богословський зміст та наглядно нас вчить правд нашої святої віри та є написана для Богопочитання та набожної контенпляції. Ікони органічно звязані з нашим Богопочитанням та з нашим християнським світосприйняттям. Тому наші храми та наші Богослуження не можуть обійтися без святих ікон.

Структура Божого Храму та його розпис зображають цілу вселенну, землю зєднану з небом, як це часто підкреслюють наші Богослуження. Над цілим всесвітом домінує Христос Пантократор (з. гре.Вседержитель) зображений всередині головної бані на голубому тлі, яка симлволізує небо. Знижуючись бачимо головні події з історії нашого спасіння, а внизу знаходимось в товаристві наших покровителів - святих. Затираються межі простору, а час зливається в одне, безконечне Боже життя, якого ми всі стаємо учасниками. Наша Церква цінить вартість традиції, яка постійно живе в наших літургічних Богослужбах і святкуваннях.

Іконостас Займає чільне місце в "східньому" храмі. Він відділює храм вірних від святилища та пригадує нам, що святилище - це "святая святих", де приноситься безкровна жертва Тіла та Крові Ісуса Христа. Іконостас рівночасно також відкриває перед нами велич Божого Царства та вводить нас у таїнство Богоявлення; єднає нас з Триєдиним Богом, з Пресвятою Богородицею та з ликами Ангелів і Святих; унагляднює нашу участь у небесній Літургії.

У північній наві бачимо важливіші моменти Христового Розпяття, а у південній є події повязані з Господнім Воскресінням. Велисдень являється завершенням страстей та смерті нашого спасителя, є завершенням і повнотою спасіння цілого людського роду.

На південній абсиді бачимо ікону Покрови Пресвятої Богородиці зі святими Володимиром і Ольгою по боках. На північній абсиді представлено покровителів України: Святого Андрея Первозванного, Святого Архистратига Михаїла та Святого Юрія Переможця. Іконостас ручно різьбив в дубі митець-різьбар Павло Мозес. Вітражі виконав митець Ярослав Баранський з Йонкерсу (Нью-Йорк). Розмалювання нашого собору завдячуємо маестрові Іванові Дикому, який народився в 1897 році на Харківщині. Після Закінчення студій молодий іконописець їздив на чернечу гору Атос (що у Греції), щоб там докладно запізнатися з традиціями східного церковного мистецтва.

Парафія Святих Володимира та Ольги від самих початків стояла на захисті української громади від асиміляції та втрати своєї ідентичності. Одним із середників у цій праці є парафіяльний Культурний осередок. У 1988 році було завершено будівництво цього комплексу. На згадку протисячоліття християнства в Україні, біля цієї будівлі в 1989 році було закладено пямятник Святому князю Володимиру Великому та Святій княгині Ользі. Увесь цей комплекс став центральним пунктом в українській околиці міста Чикаго - пунктом обєднання усієї української громади.

В Культурному Осередку мають місце наші припарафіяльні організації, мистецькі одиниці, наукові інституції, професійні та народні установи. Серед них найбільш знаними є "Балетна школа Громовиця", благодійний фонд "Українського Католицького Університету", представництво "Українського Конгресового Комітету Америки", наукове товариство "Українська Інциклопедія", "Лікарське Товариство" та інші. Тут серед рідної атмосфери часто збирається наша українська громада на усілякі прийняття та імпрези.

Український Культурний Осередок, при парафії Свв. Володимира та Ольги, повставчерез ідейність та візію людей, які думали про майбутні покоління та про потреби Церкви та громади.

Парафія Сввю Володимира та Ольги зі своїм золотоверхим собором є конкретним виявом нашого привязання до Церкви та віри наших прадідів, та до ідеалів великих церковних мужів ХХ століття: Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького та його послідовника Блаженішого Патріярха Йосифа Сліпого.

Український Культурний Осередок та наш золотоверхий собор із унікальною мозаїкою "Хрещення Руси-України" над головним входом до храму, становлять клаптик України на американській землі.