|
Спочатку новостворена парафія (близько 1000 родин) користала з гостинности наших православних братів, у Катедральному Соборі Св. Князя Володимира. Будову нашого нового собору закінчено в 1973 році. Архітектор Ярослав Корсунський опрацював план цього храму на основі візантійсько-українського стилю, який вживався на Україні на протязі XI-XIII століть. Церкви цього стилюмають форму рівнораменного хреста. Інші риси притаманні для цього стилю - це округла золота баня, гармонійно заокругленні луки та склепіння.
Внаслідок розвитку Первісної Церкви почали творитися християнські громади з різними формами Богослужень. Ці відмінні види богопочитань почали називатися "обрядами" та розвивалися у двох напрямках - східньому та західньому. У Візантії (Царгороді) розвинувся "Візантійський" обряд. Саме з нього бере коріння наша помісна Українська Греко-Католицька Церква. В 988 році у цьому обряді наш князь Володимир Великий прийняв християнську віру. Рівно з цим він проголосив християнство як єдину та офіційну релігію Руси-України, що її неофіційно започаткуваа ще його бабуня Свята княгиня Ольга. Вони обоє є небесними покровителями нашої парафії.
У ширшому розумінні обряд - це не тільки зовнішній ритуал. Він вирізняє окрему Церкву з поміж інших не лише зовнішнім виглядом Божественної Літургії, але надає ідентичність у духовності, канонічній дисципліні (церковне право), чернечому житті, містиці, богославському підході до основних християнських правд віри та надає своєрідний релігійний світогляд для вірних.
Оригінальність нашого східного християнства виявляється зокрема в церковному мистецтві, співі, архітектурі, Літургії та іконографії. Ікони - це не реалістичне зображення світу та людини з докладною перспективою, точними пропорціями, з усіма анатомічними та індивідуальними подробицями. Ікона представляє переображений, прославлений світ, який бачимо не тілесними очами, але очами душі у світлі віри. Людина зображена на іконах - це не тільки розумна істота, але образ Божий.
Ікона має глибокий богословський зміст та наглядно нас вчить правд нашої святої віри та є написана для Богопочитання та набожної контенпляції. Ікони органічно звязані з нашим Богопочитанням та з нашим християнським світосприйняттям. Тому наші храми та наші Богослуження не можуть обійтися без святих ікон.
Структура Божого Храму та його розпис зображають цілу вселенну, землю зєднану з небом, як це часто підкреслюють наші Богослуження. Над цілим всесвітом домінує Христос Пантократор (з. гре.Вседержитель) зображений всередині головної бані на голубому тлі, яка симлволізує небо. Знижуючись бачимо головні події з історії нашого спасіння, а внизу знаходимось в товаристві наших покровителів - святих. Затираються межі простору, а час зливається в одне, безконечне Боже життя, якого ми всі стаємо учасниками. Наша Церква цінить вартість традиції, яка постійно живе в наших літургічних Богослужбах і святкуваннях.
Іконостас Займає чільне місце в "східньому" храмі. Він відділює храм вірних від святилища та пригадує нам, що святилище - це "святая святих", де приноситься безкровна жертва Тіла та Крові Ісуса Христа. Іконостас рівночасно також відкриває перед нами велич Божого Царства та вводить нас у таїнство Богоявлення; єднає нас з Триєдиним Богом, з Пресвятою Богородицею та з ликами Ангелів і Святих; унагляднює нашу участь у небесній Літургії.
У північній наві бачимо важливіші моменти Христового Розпяття, а у південній є події повязані з Господнім Воскресінням. Велисдень являється завершенням страстей та смерті нашого спасителя, є завершенням і повнотою спасіння цілого людського роду.
На південній абсиді бачимо ікону Покрови Пресвятої Богородиці зі святими Володимиром і Ольгою по боках. На північній абсиді представлено покровителів України: Святого Андрея Первозванного, Святого Архистратига Михаїла та Святого Юрія Переможця. Іконостас ручно різьбив в дубі митець-різьбар Павло Мозес. Вітражі виконав митець Ярослав Баранський з Йонкерсу (Нью-Йорк). Розмалювання нашого собору завдячуємо маестрові Іванові Дикому, який народився в 1897 році на Харківщині. Після Закінчення студій молодий іконописець їздив на чернечу гору Атос (що у Греції), щоб там докладно запізнатися з традиціями східного церковного мистецтва.
Парафія Святих Володимира та Ольги від самих початків стояла на захисті української громади від асиміляції та втрати своєї ідентичності. Одним із середників у цій праці є парафіяльний Культурний осередок. У 1988 році було завершено будівництво цього комплексу. На згадку протисячоліття християнства в Україні, біля цієї будівлі в 1989 році було закладено пямятник Святому князю Володимиру Великому та Святій княгині Ользі. Увесь цей комплекс став центральним пунктом в українській околиці міста Чикаго - пунктом обєднання усієї української громади.
В Культурному Осередку мають місце наші припарафіяльні організації, мистецькі одиниці, наукові інституції, професійні та народні установи. Серед них найбільш знаними є "Балетна школа Громовиця", благодійний фонд "Українського Католицького Університету", представництво "Українського Конгресового Комітету Америки", наукове товариство "Українська Інциклопедія", "Лікарське Товариство" та інші. Тут серед рідної атмосфери часто збирається наша українська громада на усілякі прийняття та імпрези.
Український Культурний Осередок, при парафії Свв. Володимира та Ольги, повставчерез ідейність та візію людей, які думали про майбутні покоління та про потреби Церкви та громади.
Парафія Сввю Володимира та Ольги зі своїм золотоверхим собором є конкретним виявом нашого привязання до Церкви та віри наших прадідів, та до ідеалів великих церковних мужів ХХ століття: Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького та його послідовника Блаженішого Патріярха Йосифа Сліпого.
Український Культурний Осередок та наш золотоверхий собор із унікальною мозаїкою "Хрещення Руси-України" над головним входом до храму, становлять клаптик України на американській землі.
|
Initially, the congregation of 1,000 families found a temporary home at St. Vladimir's Ukrainian Orthodox Cathedral. This strengthened ecumenical ties with the Orthodox brethren which continue to this day. Construction of the new church was completed between 1971 and 1973. Architect Jaroslav Korsunsky of Minneapolis designed the church, employing the Byzantine-Ukrainian style of 11-13th century Ukraine. Churches of this style are traditionally cruciform, with the altar facing the East. The rounded gold dome, along with a strong preference for circular patterns - avoiding almost all angular designsi - is also typical of this style.
Members of the parish are proud of the fact that the Patriarch Josyf Slipyj was involved in all significant events of the parish's development. Besides establishing the parish, Patriarch Josyf, blessed the cornerstone of the church and, subsequently, in 1973 blessed the church itself. The reason for the parishioners' pride has to do with the Patriarch's position in the Catholic Church as a Confessor for the Faith. In 1945 Patriarch Slipyj was arrested by the Soviet authorities and held prisoner in Siberian labor camps for 18 years. Refusing to give in to Soviet pressure to renounce the Catholic faith in favor of Russian Orthodoxy, Patriarch Josyf was repeatedly sentenced to harsh prison terms. Through the intervention of Pope John XXIII and President John F. Kennedy, Patriarch Slipyj was released from Siberian imprisonment in 1963. Taking the lead from his predecessor, Metropolitan Andrew Sheptytsky, as well as the decisions of the Second Vatican Council, Josyf Slipyj has worked to restore self-government to the Ukrainian Catholic Church in the form of a Patriarchate. In 1965, Patriarch Slipyj was made a cardinal by Pope Paul VI.
In the early stages of the Church's development, diverse Christian communities gave rise to what is commonly called "Rites." The Church of Alexandria developed the Alexandrian Rite, that of Antioch the Antiochene Rite, that of Rome the Roman or "Latin" Rite, etc. Byzantium (Constantinople) gave rise to the Byzantine Rite. It was this Rite which was adopted in 988 by Volodymyr, the Grand Duke of Kiev, when he decided to make Christianity the official religion of his realm. Christianity, however, was preached in Ukraine before Volodymyr's time. His grandmother, Olha (+969), for example, became a Christian in her adult years and was later canonized. The parish is named in honor of these two great saints of Ukraine.
The term "Rite" does not only refer to external rituals. The Ukrainian Church is not only different from the Roman Church in her liturgy, but also in her spirituality, theological emphases, and canonical discipline. The Byzantine-Ukrainian Rite is characterized by its distinct approach to public and private prayer (spirituality), its greater emphasis on the divinity of Christ (theology), and its tradition of a married clergy (canonical discipline).
Among the most visible distinctive elements of the Rite are church art, architecture, music, and liturgy. Iconography is the term used when speaking of the paintings in the church. Since they are not painted for the sake of decoration or simple aesthetic pleasure, they are not ordinary paintings. Rather, they are images ("icon" in Greek means "image") of the world transfigured by the power of God. Viewers often note the abstraction of icons. This abstraction is usually an attempt to represent the otherness of the transfigured universe.
The angles drawn in the background of iconographic scenes illustrate how perspective and proportions are changed for the sake of a spiritual emphasis. Frequently, elements of the background such as furniture, mountains, or the contours of secondary figures - are drawn in such a way as to point to the central character of the icon. Throught this effect, the eyes of the worshipper are attracted to that which is spiritually most important in the icon.
Also, icons are meant to be contemplated - used as modes of communion with God and His saints. Thus, the eyes of those depicted on icons are proportionately larger than ordinary human eyes. They are indeed meant to be looked into. In no way, however, do we worship icons. Rather, the reverence shown towards them is directed to the figures depicted.
Iconography is also a kind of language. Thus, certain elements have specific meanings. The colors employed, for example, are meant to convey a message. For example, Christ is portrayed in a burgundy robe covered by another blue robe. Burgundy here denotes royalty and by extension divinity, while blue symbolizes humanity. Jesus is God before all ages, thus the burgundy undergarment. In His nativity, however, Jesus takes on humanity; thus, the blue outer garment. With the Mother of God it is just the opposite. Mary is a human (blue undergarment), who takes on divinity in bearing the Son of God (burgundy outer garment).
Placement also conveys a message. Icons are not placed haphazardly throughout the church. Rather, their placement follows a definite scheme. In the dome, which represents heaven, we see Christ, the All-Ruler (Pantocrator). Descending we see the events of salvation history, until finally, on ground level, we find ourselves in the company of our forebearers, the saints. This suggests that the church is the union of heaven and earth, as well as the past and the present.
The Crucifixion is portrayed in the northern apse, while in the southern apse we see events relating to the Resurrection. This placement emphasizes that they are two aspects of a single reality.
The ikonostas, or icon?screen, is also a distinctive element of Eastern?Rite churches. It reminds us that the area around the altar is the Holy of Holies. But although the ikonostas separates, it also unites, for the icons placed therein unite the worshipper with God. Here again placement has its symbolism. On the central doors ("royal gates") are depicted the four evangelists, whileover the gates we see the Last Supper. Thus, it is through the Gospel and participation in the eucharistic life of the Church that we enter the Kingdom of God.
The wooden frame of the ikonostas was hand?carved from oak by Paul Mozes of New York. The icons are the work of Ivan Dykyj. In 1974, the "Midwest Magazine" of the Chicago Sun-Times referred to him as the "Michelangelo of Chicago." The stained-glass windows are the work of Jaroslav Baransky, Yonkers, New York. Those in the southern apse portray the Protection of the Mother of God flanked by Sts. Volodymyr and Olha while those in the northern apse depict patron saints of Ukraine: St. Andrew, St. Michael and St. George.
|
